Якщо 2024-й був роком виборів, то наступний стане роком їхніх наслідків. Чи виживе світ після цього? Експерти ВЕФ не впевнені
347переглядів Марта Джура, 22 листопада 2024, 14:30 Поділитися 
Фото: depositphotos.com
На початку 2025 року в багатьох країнах прийдуть до влади нові та оновлені коаліційні уряди. Й одразу ж зіткнуться з проблемами гальмування економіки, соціальною нестабільністю, безпековими, екологічними та технологічними викликами. Ці виклики завжди були непростими, але зараз до них додається геополітична турбулентність – настільки значна, що йдеться про зміну світового порядку, встановленого після Другої світової війни. Тож лідерам націй, організацій, інститутів і структур доведеться наново шукати згоди, щоб вибудувати нову структуру для миру та розвитку замість агресії й економічної нестабільності, що ми їх наразі маємо.
Експерти Всесвітнього економічного форуму виділили п’ять ключових питань, на які наступного року доведеться дати відповіді, якщо людство не бажає лишатися у штормі невизначеності та негативу, натомість бажаючи почати – обережно та акуратно – вибудовувати нову архітектуру розвитку.
Тренди, що впливатимуть на світ 2025 року
По-перше, більшості нових лідерів доведеться мати справу зі, здавалося б, нераціональними вимогами стейкхолдерів.
Більше не можна чекати на зрозумілу мотивацію партнерів усередині країни та ззовні, адже їхнє становище вимагає рішень, що збоку здаватимуться щонайменше дивними. Насправді почасти причинами цих рішень виступатимуть не стільки напруженість, скільки хибність або недостатність інформації.
По-друге, нікуди не подітися від зростання непослідовності та мінливості. Зовнішні зобов’язання стають залежними від розташування країни та її внутрішніх інтересів.
Вплив географічного розташування на бачення легко проілюструвати різноспрямованими відповідями на війни в Газі, Україні та Судані. Подвійні стандарти та блоковість посіли місце універсальних цінностей, затверджених Статутом ООН і Загальною декларацією прав людини.
По-третє, доводиться бути готовими до зростання впливу нових акторів. Треба зважати на нових бізнес-лідерів, на впливових користувачів соціальних медіа та навіть на висхідні держави, які вимагають права голосу й не бажають дотримуватись усталеного статус-кво.
Повоєнний «ліберальний» консенсус повсюдно ставиться під сумнів – радше зсередини, аніж ззовні: навіть у країнах, що вважались оплотом повоєнного порядку, набирають впливу сили, не згодні зі станом справ.
З огляду на ці передумови, розглянемо п’ять ключових питань порядку денного у 2025 році.
Як поліпшити безпекову ситуацію у фрагментованому світі?
Глобальна взаємодія перебуває в занепаді, а конфлікти наростають. Традиційні центри впливу на кшталт ООН чи СОТ показали неефективність у досягненні широкого консенсусу й у створенні платформи для розв’язання суперечок.
Країни та союзи країн Глобального Півдня ще не вирішили, чи відігравати роль рятівника для очолюваного Заходом глобального безпекового порядку, чи стати його підривником. Балансування між центрами тяжіння стане також завданням для Китаю, який став точкою перетину кількох різних об’єднань – Глобальної ініціативи безпеки, Шанхайської організації співпраці, Форуму китайсько-африканської співпраці та потенційної осі Росія – Іран – Китай.
Дві війни, що поляризували світ останніми роками – російське вторгнення до України та конфлікт Ізраїлю з ХАМАС, виникли через давні проблеми. Факт переходу до гарячої фази свідчить, що світ занадто роздрібнений, аби підтримувати мир чи хоча б домовитися про нього.
Коли дотримання загальних цінностей унеможливлено, а наявний порядок рушиться, лідери мають визнати обмеження свого впливу та впливу своїх союзів.
Читайте також: Страус на ім’я Європа, або Чим Трамп зарадить Старому світу
Практичні питання для лідерів: Як подолати розриви, щоб запобігати подальшим конфліктам? Чи здатні ми прийняти обмеження свого впливу та взятися за миротворчі завдання? Згода за якими найпростішими пунктами здатна сприяти прогресу?
Як ставитися до суверенітету в сучасному світі?
Ідеал заснованого на правилах порядку, який старанно оберігався з 1945 року, перебуває у найгіршому стані за останні 80 років. Без окреслених правил, сильних інституцій і дотримання міжнародного права дуже складно створювати стабільне та мирне середовище. Проте захисники глобального порядку з подивом зрозуміли, що для багатьох країн світу важливими є роль і стабільність саме національних політичних інститутів та механізмів.
Плюндрування державного суверенітету за цей час отримало різноманітні прояви: тоді як вторгнення армії є прямим порушення кордонів, не меншим нехтуванням Уставом ООН та засадничими принципами права є впровадження економічних вимог, політичні маніпуляції, обмеження доступу на ринки, торговельні санкції та контроль доступу до платіжних систем.
Протягом кількох попередніх десятиліть панувала думка, що держави добровільно відмовляються від частки свого суверенітету та здатності ухвалювати незалежні рішення по кількох напрямках на користь глобальних керівних структур заради побудови єдиного порядку.
Супротивники такого стану речей наполягали на важливості збереження державного суверенітету як наріжного каменю системи міжнародних відносин. Зараз навіть захисники глобального порядку визнають, що норми та правила не можуть бути розроблені й упроваджені у світі, де не поважають суверенітет. Адже без сильних держав, що висловлюють думку свого населення та захищають його інтереси, неможливе й процвітання порядку, заснованого на правилах.
Практичні питання для лідерів: Чи можливий захист держав та їхнє відродження паралельно зі зміцненням транснаціональних інституцій, що гарантують безпеку їх громадянам?
Як відновити (і перепроєктувати) торгівельну та економічну глобалізацію?
Золота доба торгівлі, здається, добігає кінця. У 2023 році світовий товарообіг впав на 2% – найгірший показник за поточне століття, не враховуючи часів глобальної рецесії.
Збільшення кількості конфліктів і розуміння примарності загальнолюдських цінностей стали викликами для торговельної, виробничої та фінансової політик. Дедалі складніше стало захищати ланцюги постачання: нові точки напруженості – від Червоного моря до Балтійського – дають розуміння того, який хаос почнеться в разі конфлікту в Тайванській затоці.
Тим часом домашні політичні негаразди та порушення світових ланцюгів постачання повернули до життя протекціонізм, що змушує переглянути світову торговельну систему. Десятиліттями розвинуті країни переконували менш розвинуті в тому, що державне втручання є поганим – лише для того, щоб першими повернутися до обмежувальних заходів.
Читайте також: Торгівля замість революцій: як економічні зв’язки знижують розрив між бідними та багатими
Американський Закон про зниження інфляції був розкритикований цілою низкою іноземних торговельних партнерів через протекціонізм. У ЄС є Механізм вуглецевого коригування імпорту, який було піддано потужній критиці; навіть попри те, що в Китаї аналогічне законодавство діє вже тривалий час. Хоча економіки, що розвиваються, сприймають такі ініціативи як блюзнірство з боку країн першого світу, обмеження є результатом внутрішнього тиску на уряди заради конкурентоспроможності й аж ніяк не бажанням поліпшити умови вільної конкуренції.
Ланцюги постачання, порушені через протекціоністські заходи, можуть призвести до збоїв у роботі світової економічної системи та, як наслідок, до збільшення інфляційного тиску. І все це може спричинити «закриту глобалізацію», у рамках якої доступ до доходів і плодів прогресу мають кілька обраних.
Уроки тривалого повоєнного зростання забуті. Надбання того періоду були несправедливо поділені між країнами, але вони були безспірними – і саме вони спричинили безпрецедентне зниження рівня бідності у світі.
Читайте також: Ця глобалізація зламалася, несіть нову. Чому бідні країни більше не багатіють, нарощуючи виробництво
Світ наразі перебуває між станом відкритого ринку та економічною епохою інтервенціонізму. Уряди активно втручаються у ключові індустрії, проте сильні лідери здатні переважити шальки терезів на бік вільного ринку.
Практичні питання для лідерів: Чи здатні ми навчитись домовлятися з новими партнерами у такий спосіб, щоб всі мали переваги від торгівлі? Як отримати більше від торгівельних відносин і як справедливо розподіляти ці переваги?
Чи здатні ми залишити інновації децентралізованими?
Вплив штучного інтелекту та інших новітніх досягнень на суспільство й економіку лише починає проявлятися. Технологічні винаходи попередніх десятиліть дозволили віддаленим регіонам вийти у світ. ШІ здатен вплинути у протилежному напрямку: схоже, що зиск із нього мають лише власники алгоритмів, даних, капіталу та регіони, де розташовані обчислювальні потужності.
Читайте також: Голод, ожиріння, надприбутки мільярдерів і «втома» від війни в Україні: що ще не дає спокою делегатам саміту G20
Якщо для розвитку ШІ потрібен лише ШІ, то цілком можна казати, що децентралізація інновацій – які раніше збільшували зайнятість і були об’єктом прагнень – припиняється. Цей тренд значно обмежить здатність економік, що розвиваються, до створення додаткової цінності.
Багато урядів поспішають розв’язати проблему простим врегулюванням розвитку технологій, проте ця діяльність має бути збалансована з міркуваннями про ширші переваги та можливості, що їх надають технології – як, наприклад, пришвидшення наукових обчислень впливу зміни клімату чи розробка кращих практик безпеки на роботі.
Обмін технологіями між державами, що контролюють засоби їх створення, і тими, що не мають такої змоги, має стати пріоритетом задля рівномірного поширення та розподілу економічних і соціальних переваг по світу. Централізація інноваційної діяльності, цінності та підприємництва – наприклад, розвиток ШІ лише всередині компаній-гігантів із доступом до капіталів і ресурсів – вплине на цифрову нерівність та на створення різноманітних знань.
Практичні питання для лідерів: Як ми можемо лишити інновації та дослідження економними, всеохоплюючими й конкурентоздатними? Як переконатися, що центри створення інновацій стають більш, а не менш інклюзивними? Якими мають бути світові керуючі органи, щоб відповідати швидкості змін і мати змогу забезпечувати рівне поширення технологій світом?
Чи можна якось додати імпульсу протидії кліматичним змінам?
Країни стикнулися з небувалою спекою. У 2023 році світ вперше подолав позначку в 1,5 °C, встановлену Паризькою угодою – і це моментально стало помітно за примусовим переміщенням, втратою біорозмаїття, нестачею харчів та іншими факторами.
Ці наслідки мають нерівний вплив, погіршуючи життя спільнот, які найменше залучені до погіршення стану середовища. Проблеми підкреслили недієвість численних глобальних механізмів, що мали мобілізувати кошти для обмеження викидів і подолання наслідків кліматичних змін. Кліматичні кошти здебільшого збираються в тому регіоні, проблеми якого й вирішують.
Були запропоновані численні ідеї: реформування наднаціональних банків розвитку задля збільшення їхньої спроможності інвестувати в галузі інфраструктури й енергетики, кліматичні квоти та сертифікати тощо. Проте лідерам треба менше вигадувати ідеї, натомість більше уваги приділяти впровадженню та звітності.
Наступного року світ буде вчергове спостерігати за виконанням рішень, ухвалених та анонсованих під час СОР29 у Баку – і хотілося б уже бачити ефект.
Читайте також: Як СОР29 перетворюється на тусовку кліматичних прокрастинаторів
Практичні питання для лідерів: Як налагодити найбільш ефективну систему залучення та розподілу кліматичних капіталів, щоб спрямовувати їх до регіонів і галузей, де вплив цих коштів буде максимальним?
Що далі?
Це не вичерпний перелік питань, а лише кома в розмові про розвиток людства. У 2025 році лідери по всьому світі шукатимуть відповіді на наведені вище питання. Їхні відповіді не обов’язково мають бути ідентичними. Проте, якщо відповіді будуть протилежними, це буде геть кепсько, адже тоді питання залишаться без відповідей. У часи нераціональності, непослідовності та великої кількості загального шуму пошук навіть крихкого консенсусу є важливішим, аніж будь-коли.
Источник: mind.ua
