Лауреатами 2024 року стали відкривачі мікроРНК, винахідники нейромереж, розшифрувальники білків та авторка похмурої «поетичної прози»
238переглядів Денис Закіянов, 11 жовтня 2024, 13:35 Поділитися 
Фото: DR
З понеділка до п’ятниці, 7–11 жовтня 2024 року, Нобелівський комітет оголошував лауреатів однойменних премій у галузі медицини, фізики, хімії, літератури та захисту миру. Їхні відкриття проклали шлях до створення нових ліків, матеріалів та автономних роботів.
Внесок нинішніх лауреатів у науку незаперечний, але їхній вибір спостерігачі визнали несправедливим. Критики звинуватили Нобелівський комітет у поверненні до старої практики нагороджувати виключно білих чоловіків, що живуть у найбагатших країнах Заходу.
Також багатьох обурило питання: як так вийшло, що премії з фізики та хімії дісталися розробникам штучного інтелекту? Найкращою відповіддю на це став жарт про те, що ШІ захопив контроль над Нобелівським комітетом і розподілив нагороди.
Розмір нобелівської премії становитиме 11 млн крон (близько $1 млн). Церемонії нагородження, як і раніше, відбудуться у Стокгольмі та Осло в день смерті винахідника динаміту Альфреда Нобеля – 10 грудня.
Mind пояснює, кому та за що 2024 року дістануться найпрестижніші премії.
Медицина та фізіологія
Лауреати: Віктор Емброс (США) та Гері Равкан (США)
Формулювання: «за відкриття мікроРНК та її ролі в посттранскрипційному регулюванні генів»
Білки – це найважливіші та найрізноманітніші макромолекули живих клітин. У людському організмі їх виявлено понад 8000. Білки своєю чергою складаються з амінокислот – «будівельних цеглинок життя», яких всього 20.
Нюанс у тому, що всі клітини організму несуть ту саму молекулу ДНК з однаковим набором генів – «інструкцій» про те, які виробляти білки. Але при цьому м’язові клітини кардинально відрізняються від нервових. Ці відмінності виникають завдяки регуляції генів – механізму, що дає кожній клітині ті «інструкції», які їй потрібні.
Довгий час вчені вважали, що в регуляції генів беруть участь транскрипційні білки. Вони запускають виробництво одноланцюгової молекули – месенджерної РНК (мРНК), яка копіює з дволанцюгової ДНК ген і передає цю «інструкцію» клітинним структурам, що виробляють білки.
1993 року Віктор Емброс і Гері Равкан виявили ще один механізм. Під час досліджень круглого хробака C.elegans вони виявили в його клітинах коротенькі РНК-молекули, відомі як мікроРНК, які можуть не давати «прочитати» дані про синтез певних білків. З’ясувалося, що саме від мікроРНК залежить, чи активний той чи інший ген у різних клітинах організму.
Відкриття Віктора Емброса та Гері Равкана направило дослідників на пошук мікроРНК-ліків від раку, серцевих недуг і нейродегенеративних хвороб. Також мікроРНК можна буде використовувати для діагностики: оскільки набір цих молекул у кожному типі клітин унікальний, його можна звіряти зі зразком і своєчасно виявляти онкологічні хвороби.
Фізика
Лауреати: Джон Хопфілд (США) та Джеффрі Хінтон (Канада)
Формулювання: «за основоположні відкриття та винаходи, що забезпечують машинне навчання за допомогою штучних нейронних мереж»
Нейромережами називають комп’ютерні програми, що імітують такі функції, як пам’ять і навчання. Найпопулярніші з них – генератори текстів ChatGPT та картинок Midjourney.
«Подібно до того, як нейрони в мозку передають сигнали один одному, в нейромережі інформацією обмінюються обчислювальні елементи. Цьогорічні лауреати з фізики допомогли зробити подібне можливим», – йдеться в заяві Нобелівського комітету.
Нинішніх лауреатів називають «хрещеними батьками» сучасного машинного навчання. Їхні розробки, зроблені в 1980-х роках, заклали основу для бурхливого розвитку ШІ у 2010-х.
Джон Хопфілд створив «асоціативну пам’ять», яка може зберігати та реконструювати зображення, а Джеффрі Хінтон винайшов метод розпізнавання певних елементів на зображеннях.
Їхні дослідження проклали шлях до розробки голосових помічників, систем автоматичного водіння автомобілів, методів комп’ютерної діагностики захворювань. Однак машинне навчання принесло в наш світ не лише поліпшення. У коментарі Reuters, 91-річний Джон Хопфілд сказав, що шкодує про деякі свої наукові відкриття. Найбільше його турбує, що ШІ відбирає у людей робочі місця, генерує фейкові новини та керує військовими автономними роботами.
Хімія
Лауреати: Девід Бейкер (США), Деміс Хасабіс (Велика Британія) та Джон М. Джампер (Велика Британія)
Формулювання: за обчислювальний дизайн білків і передбачення їхньої структури
Премію з хімії, як і номінацію з фізики, присуджено за дослідження того, як 20 амінокислот утворюють безліч білків. Використовуючи молекулу ДНК як схему, амінокислоти з’єднуються всередині живих клітин у довгі ланцюжки, які «згортаються» у тривимірну структуру. Саме ця структура наділяє білки тими чи іншими властивостями.
Девід Бейкер у 1990-х роках розробив алгоритм Rosetta, який розраховує амінокислотну послідовність, необхідну для отримання білка із заданою 3D-формою. 2003-го йому вперше вдалося сконструювати з 97 «цеглинок» новий білок, який раніше не зустрічався у природі. Відтоді дослідницька група Девіда Бейкера створила багато інших унікальних сполук амінокислот. Зокрема білки, здатні пригнічувати активність вірусів грипу та SARS-CoV-2, виявляти небезпечний наркотик фентанил і бути крихітними датчиками.
Деміс Хасабіс і Джон М. Джампер рухалися у зворотному напрямку. Вони вчили ШІ вгадувати, у яку 3D-форму «скрутиться» задана послідовність амінокислот – і досягли успіху в цьому. До 2022 року їхня програма AlphaFold навчилася з високою точністю передбачати просторову структуру всіх вже відомих науці 200 млн білків. У найближчому майбутньому їхня модель має підказати вченим, як сконструювати з амінокислот препарати із супервластивостями, у тому числі ферменти, здатні розкладати пластик.
Література
Лауреат: Хан Ган (Південна Корея)
Формулювання: «за насичену та поетичну прозу, яка протистоїть історичним травмам, розкриває крихкість людського життя»
Лауреатці 53 роки. Свою письменницьку кар’єру Хан Ґан розпочала 1993 року з публікації віршів у південнокорейському журналі, а 1995-го – перейшла на прозу, випустивши збірку коротких історій.
Світову популярність Хан Ґан принесла похмура новела «Вегетаріанка». Вона вийшла у 2007 році корейською мовою, а у 2015-му була перекладена англійською і за рік удостоїлася Міжнародної Букерівської премії. «Вегетаріанка» розповідає про несміливу молоду жінку, яку раптово почали мучити криваві нічні кошмари. Щоб очистити свідомість, вона вирішує відсторонитися від будь-яких видів насильства та стати жорсткою вегетаріанкою. У підсумку вона не витримує тиску деспотичного, м’ясоїдного патріархального суспільства й опиняється у психіатричній клініці, де уявляє себе деревом.
Сама Хан Ґан вважає своїм найкращим твором роман «Людські вчинки», що вийшов 2014 року. У ньому розповідається про спробу державного перевороту, що стався 18 травня 1980 року в корейському місті Кванджу. Оповідачами в цьому романі виступають живі та мертві люди, які перенесли нестерпний біль і сором через безглузде насильство та знущання військових.
Премія міру
Лауреат: японська організація «Ніхон Хіданке» (Nihon Hidankyo)
Формулювання: «за зусилля зі створення миру, вільного від ядерної зброї, і за демонстрацію свідченнями того, що ядерна зброя ніколи більше не має використовуватися».
У 2024 році на Нобелівську премію миру претендували 197 осіб та 89 організацій. Визначати серед них переможця було особливо складно з огляду на війни, що розгоряються в Україні, на Близькому Сході та в Судані. Багато аналітиків прогнозували, що нагороду за миротворчість віддадуть агентству ООН у справах біженців. А видання The Hill передбачало, що Норвезький нобелівський комітет взагалі відмовиться від присудження премії миру. Востаннє таке сталося 1972 року.
У результаті премія миру все ж таки була оголошена. Вона дісталася японській асоціації «Ніхон Хіданке», яка об’єднує японських громадян, які пережили атомні бомбардування Хіросіми та Нагасакі.
«У цей момент людської історії, варто нагадувати собі про те, що таке ядерна зброя: це найруйнівніша зброя, яку колись бачив світ», – йдеться в повідомленні Нобелівського комітету.
Наступного року виповниться 80 років відтоді, як дві атомні бомби в серпні 1945-го знищили понад 100 000 жителів міст Хіросіми й Нагасакі. Ще 100 000 людей згодом померли від опіків і радіаційного опромінення. При цьому інформацію про їхні страждання влада довго приховувала й ігнорувала.
У 1956 році низові об’єднання людей, які постраждали від ядерних ударів, об’єдналися в Японську конфедерацію організацій жертв атомних і водневих бомб. Ця назва згодом скоротилася до «Ніхон Хіданке». Її члени публікували інформацію про катастрофічні наслідки застосування ядерної зброї. Завдяки їм сформувалася «ядерне табу» – міжнародна норма, яка забороняє застосування ядерної зброї як морально неприйнятне.
Читайте також: «Підсумки Нобелівського тижня – 2023: жінки в науці, переживаннях та боротьбі, чоловіки – у тонкощах квантових точок».
Источник: mind.ua
