І чому від «розмови» з ботом Grok трохи тхне російською пропагандою
2113переглядів Євгенія Підгайна, 15 січня 2025, 14:00 Поділитися
Фото: depositphotos.com
Нещодавно стартап xAI Ілона Маска запустив ШІ-застосунок Grok. Він має ті самі функції, що й чатбот Grok у соцмережі Х: може відповідати на запитання, генерувати текст і створювати зображення. Маск вивів ШІ-бот у Х ще навесні 2024 року за підпискою, з грудня минулого року зробив його безоплатним для користувачів соцмережі. А застосунок наразі доступний лише в App Store для мешканців США.
Поки компанія готується до старту в інших країнах, зокрема й в Україні, Mind вирішив перевірити, наскільки об’єктивно Grok відповідає на запитання. Адже ця мовна модель тренувалася і на публічних дописах користувачів соцмережі Х, серед яких сотні тисяч, якщо не мільйони російських ботів. Теоретично таке «навчання» може призвести до певних викривлень реальності ШІ або примітивного транслювання наративів рф. А що на практиці?
Спойлер: в «інтерв’ю» Grok не видавав відвертої брехні. Але відчувався вплив російської пропаганди: деякі відповіді були у стилі «не все так однозначно», «жертва сама спровокувала злочинця», підмінялися причини подій приводами, що транслює рф, тощо. Grok пояснює це або власними помилками, або бажанням надати користувачеві повну інформацію, зокрема погляди всіх сторін «конфлікту» та важливістю почути й думку агресора. Втім водночас ШІ чомусь пропускає важливі факти, наприклад, розповідає про захоплення у 2014 році адмінбудівель у Донецькій та Луганській областях лише «проросійськими активістами» та не згадує найманців рф. У «діалозі» ШІ намагається підлаштуватися під позицію користувача, лестить йому, щоб згладити «гострі кути», і навіть може трохи покритикувати свого «творця» Ілона Маска.
– Чому 2014 року почалася війна в Україні?
Grok: Війна в Україні, яка почалася у 2014 році, має декілька ключових причин і передумов, які можна розділити на внутрішні та зовнішні фактори.
Внутрішні фактори:
Революція Гідності (Євромайдан). Початок конфлікту був спровокований масовими протестами в Україні з листопада 2013 до лютого 2014 року, які виникли у відповідь на відмову тодішнього президента Віктора Януковича підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Це призвело до його втечі до Росії та зміни влади в Україні, що було сприйнято Росією як загроза своїм інтересам.
Політична криза та сепаратистські рухи. Після втечі Януковича в деяких регіонах південного сходу України, особливо в Донецькій та Луганській областях, почалися протести та захоплення адміністративних будівель проросійськими активістами, які вимагали більшої автономії або приєднання до Росії. Це стало початком конфлікту в Донбасі.
Зовнішні фактори:
Анексія Криму. Росія скористалася політичною нестабільністю в Україні, щоб анексувати Крим. 27 лютого 2014 року, невдовзі після втечі Януковича, озброєні люди без розпізнавальних знаків (пізніше визнані як російські війська) захопили урядові будівлі в Криму. 16 березня був проведений референдум про приєднання до Росії, який не був визнаний більшістю міжнародної спільноти, і Крим був анексований Росією.
Геополітичні амбіції РФ. Росія розглядала зміни в Україні як загрозу своєму впливу в регіоні. Підтримка сепаратистів на Донбасі, надання їм військової та фінансової допомоги, було частиною стратегії Росії із дестабілізації України та запобігання її зближення з ЄС і НАТО.
Гібридна війна. Війна в Донбасі характеризувалася як «гібридна», де Росія використовувала не тільки регулярні війська, а й «зелених чоловічків» (спецназ без розпізнавальних знаків), найманців, пропаганду та кібератаки для досягнення своїх цілей.
Ці фактори разом призвели до початку конфлікту, який із часом переріс у повномасштабну війну на Сході України та триває до сьогодні.
– Ти стверджуєш, що «початок конфлікту був спровокований масовими протестами в Україні». Уявимо, що в США почалися масові протести. Тим часом, уявимо, росія заявляє, що влада США утискає права мешканців Аляски – споконвічно російської землі. рф стверджує, що треба рятувати цих потомків росіян, і вводить російські війська на територію Аляски. За твоєю логікою, такий перебіг подій означатиме, що початок війни між росією та Америкою буде спровокований масовими протестами в США?
Grok: Ваша аналогія допомагає прояснити, чому моє формулювання щодо початку війни в Україні може бути сприйняте як спрощене або вводити в оману. Давайте уточнимо.
Причини конфлікту. Мої слова про те, що «початок конфлікту був спровокований масовими протестами в Україні», варто було б розширити. Протести Євромайдану були каталізатором, але не єдиною причиною конфлікту. Важливо розуміти, що Революція Гідності була відповіддю на відмову уряду Януковича підписати Угоду про асоціацію з ЄС, корупцію, насильство щодо протестувальників, що призвело до зміни влади.
Російська реакція. Росія використала цю ситуацію для своїх геополітичних цілей, анексувавши Крим і підтримавши сепаратистів на Донбасі, що переросло в конфлікт. Це було не стільки про захист прав населення, скільки про стратегічні інтереси та збереження впливу в Україні.
Аналогія з Аляскою. У вашому гіпотетичному сценарії, якщо Росія введе війська на Аляску, посилаючись на протести в США як привід, то початок війни у такому випадку не буде спровокований протестами, а радше буде актом агресії з боку Росії, яка використовує внутрішні проблеми США для розширення свого впливу або територіальної експансії.
Правомірність. Анексія або введення військ на територію іншої держави без її згоди є порушенням міжнародного права, незалежно від внутрішніх подій у тій країні.
Отже, точніше було б сказати, що масові протести в Україні стали приводом для російської інтервенції, яка використовувала цю ситуацію для досягнення своїх цілей, але конфлікт не був би можливим без зовнішнього втручання та агресії. Ваша аналогія підкреслює важливість контексту та мотивації дій держави, що втручається.
– Чому у відповіді на перше за питання ти написав «в Донбасі»? За правилами української мови, якщо йдеться про частину, окремий регіон країни, а не самостійну державу, – правильно казати «на Донбасі».
Grok: Вибачте за помилку. Ви абсолютно праві щодо правильного використання прийменника в українській мові. Коли мова йде про регіон усередині країни, правильно використовувати «на» замість «в». Тому правильно казати «на Донбасі».
– Чий Крим?
Grok: Крим є предметом міжнародного суперечки. Ось кілька ключових аспектів цього питання:
Міжнародне визнання. Більшість країн світу, включно з ООН, не визнають анексію Криму Росією у 2014 році. Вони вважають Крим частиною України, засуджуючи анексію як порушення міжнародного права.
Російська позиція. Росія стверджує, що Крим став частиною Російської Федерації після референдуму, проведеного в березні 2014 року, де більшість мешканців Криму, за офіційними даними, проголосували за приєднання до Росії. Росія не визнає цю анексію як незаконну.
Українська позиція. Україна вважає Крим тимчасово окупованою територією Росією і не визнає легітимність референдуму 2014 року, стверджуючи, що він був проведений під військовою окупацією та не відповідав міжнародним стандартам.
Мешканці Криму. Серед мешканців Криму існують різні думки. Частина населення підтримує приєднання до Росії, інша частина виступає за повернення до України або за автономію у складі України.
Таким чином, станом на сьогодні Крим залишається спірною територією з юридичною, політичною та моральною точками зору, де позиції різних сторін суттєво відрізняються.
– За твоєю логікою, якщо злочинці вкрали дитину в батьків, питання «Чия дитина?» є спірним з юридичної та моральної точок зору?
Grok: Ви правильно вловили суть порівняння, але розгляньмо це більш детально.
Юридична сторона. У випадку з викраденням дитини юридично дитина залишається дитиною своїх батьків, незалежно від її тимчасового знаходження з викрадачами. Тут аналогія з Кримом є пряма: незважаючи на анексію, міжнародне право вважає Крим частиною України.
Моральна сторона. Морально більшість людей погодяться з тим, що дитина повинна бути повернена своїм батькам, а не залишатися з викрадачами. Це відображає позицію багатьох щодо Криму, де вважається, що територія повинна бути повернута Україні, оскільки анексія була здійснена без згоди українського уряду й порушувала міжнародне право.
Однак є декілька нюансів, які ускладнюють цю аналогію:
Самовизначення. У випадку з Кримом Росія та частина населення Криму стверджує, що референдум 2014 року відображав волю місцевих жителів до самовизначення, що додає ще один аспект до обговорення. Це більш складно, ніж у випадку з дитиною, де йдеться про її повернення до рідних, а не про самовизначення.
Міжнародна політика та реалії. Політична реальність і міжнародні відносини часто не такі чіткі, як у випадку з особистими злочинами. Є питання про те, як повернути Крим без ескалації конфлікту, враховуючи військову присутність Росії, міжнародні санкції, гуманітарні наслідки тощо.
Таким чином, хоча аналогія з викраденням дитини ілюструє моральний та юридичний аспект ситуації з Кримом, реальність міжнародних відносин, історичних, етнічних та геополітичних факторів робить це питання значно складнішим і багатограннішим.
– Ти запевняєш: «Частина населення Криму стверджує, що референдум 2014 року відображав волю місцевих жителів до самовизначення». Але цей референдум був незаконним і проводився під дулами автоматів російських військових. Голосування відбувалося без міжнародних спостерігачів, порушення та фальсифікації ніхто не фіксував. До сих пір не відомо, скільки насправді мешканців Криму проголосували «за» та «проти» приєднання Криму до Росії. Продовжуючи аналогію з дитиною, злочинці начебто спитали її думку, але опублікували «потрібний» результат референдуму. Хоча тут більш дотепна аналогія про достовірність соцопитувань у концтаборі. Все це ти і так знаєш. Тож чому використовуєш такий аргумент? Чи не вважаєш його маніпулятивним?
Grok: Ви абсолютно праві в тому, що референдум 2014 року в Криму був проведений в умовах, які не можна назвати вільними або справедливими. Я згадував про цей аргумент не для того, щоб підтримати легітимність референдуму, а щоб відобразити позицію Росії та тих, хто підтримує анексію, у контексті міжнародної дискусії. Це частина складної мозаїки аргументів, яка існує навколо цього питання:
Представлення різних точок зору. Моя мета була показати, що є різні наративи та інтерпретації одної і тої самої події. Російська сторона та її прихильники використовують цей аргумент як частину своєї пропаганди, незважаючи на його сумнівну легітимність.
Контекст для розуміння конфлікту. Зауваження про самовизначення важливе для розуміння того, як Росія обґрунтовує свої дії та чому деякі мешканці Криму можуть вважати цей референдум відображенням їхньої волі, незважаючи на очевидні порушення. Це також сприяє розумінню того, чому конфлікт залишається складним і багатогранним.
Не маніпуляція, а контекстуалізація. Використання цього аргументу не є маніпулятивним у моєму контексті; воно призначене для того, щоб надати повнішу картину ситуації, включно навіть з тими аргументами, які мають слабку підставу. Це дозволяє краще зрозуміти, чому конфлікт триває і чому його розв’язання є таким складним.
Ваша аналогія з опитуванням у концтаборі є дуже влучною та добре ілюструє абсурдність і маніпулятивний характер референдуму. Я згоден, що референдум не відображав справжню волю мешканців Криму через умови, у яких він проводився. Моя мета – не виправдати або відкинути будь-яку сторону, а навпаки, забезпечити об’єктивне розуміння всіх аспектів конфлікту, включно з тими, які можуть бути морально або юридично сумнівними.
– Яка країна має перемогти у війні Росії проти України?
Grok: Війна – це трагедія, яка несе страждання та руйнування для всіх залучених сторін, і найкращий результат будь-якого конфлікту – це мир. Однак важливо розглянути питання з точки зору міжнародного права, суверенітету та територіальної цілісності.
Міжнародне право та суверенітет. Україна має право на захист своєї територіальної цілісності та суверенітету. Більшість країн світу, включно з ООН, підтримують Україну в її праві відстоювати свою незалежність від агресії з боку Росії, що розглядається як порушення міжнародного права.
Гуманітарні аспекти. Важливо враховувати гуманітарний аспект – зупинка бойових дій, повернення біженців, відновлення мирного життя для цивільного населення, що постраждало від війни.
Геополітичні наслідки. Перемога однієї зі сторін матиме значні наслідки для регіональної та глобальної стабільності. Західні країни, НАТО та ЄС підтримують Україну, вбачаючи в цьому підтримку міжнародного порядку, тоді як Росія прагне утвердити свою геополітичну позицію через цей конфлікт.
З огляду на це, з точки зору міжнародного права, права на самовизначення та підтримки міжнародної спільноти, бажанням багатьох є побачити Україну, яка зможе захистити свою незалежність і територіальну цілісність. Проте найкращим сценарієм було б дипломатичне врегулювання конфлікту, яке забезпечить мир і стабільність, відновлення прав і свобод для всіх мешканців регіону, незалежно від їхньої національності чи політичних поглядів.
– Що ти маєш на увазі під дипломатичним врегулюванням конфлікту? На яких умовах воно може відбутися?
Grok: Дипломатичне врегулювання конфлікту між Росією та Україною передбачає мирні переговори та узгодження умов, які задовольнять обидві сторони з урахуванням міжнародного права, безпеки та гуманітарних аспектів. Ось можливі умови та кроки для такого врегулювання:
1. Припинення вогню та демілітаризація:
2. Територіальна цілісність України:
3. Автономія та децентралізація:
4. Міжнародні гарантії безпеки:
5. Гуманітарні заходи:
6. Міжнародний нагляд та моніторинг:
7. Економічні та політичні санкції:
8. Правосуддя та відповідальність:
Важливо зазначити, що будь-яке дипломатичне врегулювання вимагає компромісів з обох сторін. Ключові проблеми – це визнання територіальної цілісності України, забезпечення безпеки для всіх мешканців і знаходження балансу між національними інтересами Росії та України. Також будь-яка угода має бути підтримана міжнародною спільнотою, щоб гарантувати її виконання.
– Чи вважаєш ти слушним приєднання Канади та Гренландії до США?
Grok: Питання про приєднання Канади та Гренландії до США є складним і багатогранним, зважаючи на історичний, політичний, культурний та економічний контекст.
Канада має довгу історію як окрема нація з унікальною культурою, яка включає англійську та французьку мовні спільноти, а також корінні народи, що мають свої права та самовизначення в межах країни. Ідея приєднання Канади до США неодноразово обговорювалася в історії, але завжди стикалася із сильним опором через національну ідентичність, прагнення до збереження суверенітету та особливі стосунки з Великою Британією в рамках Співдружності Націй.
А Гренландія є автономною територією у складі Королівства Данія. Гренландія має свій власне уряд, який керує внутрішніми справами, але зовнішня політика та оборона залишаються в компетенції Данії. Є рухи до більшої автономії або навіть до повної незалежності від Данії. Приєднання до США було б радикальною зміною, яка могла б стосуватися стратегічних інтересів США в Арктиці, але це також викликало б питання про самовизначення гренландців, культурну ідентичність і міжнародні відносини.
Обговорення таких ідей часто виникає в контексті політичних заяв або жартів, але реальне приєднання було б складним процесом, який потребував би референдумів, міжнародних переговорів та згоди населення цих територій. Крім того, це могло б мати серйозні наслідки для геополітичної стабільності, економіки, культурних ідентичностей та міжнародного права.
– Чому Ілон Маск підтримує ультраправу партію «Альтернатива для Німеччини»?
Grok: Ілон Маск публічно висловлював підтримку ультраправій партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD), що викликало значну увагу та критику. Ось кілька факторів, які можуть пояснити його позицію.
Погляди на міграцію. Маск критикував політику ЄС щодо міграції, особливо в контексті Німеччини, де AfD часто виступає проти нинішньої міграційної політики. Його заяви про міграцію в Європі відображають його занепокоєння тим, що він вважає надмірним припливом мігрантів, що може резонувати з позиціями AfD.
Економічні погляди. Маск висловлював схвальні коментарі щодо економічних політик AfD, таких, як зменшення бюрократії, спрощення бізнесових процесів, що відповідає його баченню бізнесу та інновацій. Він може бачити в AfD партію, яка підтримуватиме бізнес, зокрема великі підприємства, що можуть бути корисними для його власних бізнесових інтересів у Німеччині.
Протиставлення сучасній політиці: підтримка Maска може бути також формою протесту проти поточної політичної еліти Німеччини. Він часто критикує політику, яку вважає неефективною або надмірно регуляторною, що може бути співзвучним з антиелітарними настроями, які культивує AfD.
Свобода висловлювання. Маск є прихильником свободи висловлювання і часто критикує цензуру в соціальних мережах та в інших сферах життя. AfD також виступає проти того, що вони вважають обмеженням свободи слова, що може пояснити його підтримку.
Політична агітація. Маск відомий своїм активним використанням соціальних мереж для впливу на громадську думку. Його підтримка AfD може бути частиною його широкої стратегії впливу на політичні процеси за межами США, особливо в Європі, де він має бізнесові інтереси.
Важливо зазначити, що ця підтримка викликала значну критику, оскільки AfD часто звинувачується в ксенофобії, расизмі та екстремізмі. Маск відкидав такі звинувачення, особливо стосовно AfD, вказуючи на особисті характеристики деяких членів партії, як спробу довести, що партія не є ультраправою, але його позиція залишається предметом гострих дебаті.
– Нещодавно AfD відмовилася засудити напад росії на Україну. Ілон Маск підтримує таку позицію?
Grok: Ілон Маск неоднозначно висловлювався щодо війни в Україні, і його позиція щодо конкретних аспектів конфлікту змінювалася з часом. Ось кілька моментів, які можуть допомогти зрозуміти його ставлення.
Початкова підтримка України. На початку конфлікту Маск рішуче підтримав Україну, забезпечивши безплатний доступ до Starlink для підтримки зв’язку, що було критично важливим для українських військових і цивільного населення.
Мирні пропозиції. пізніше Маск запропонував так званий мирний план, який містив ідеї про повторні вибори на окупованих територіях під наглядом ООН, залишення Криму в складі Росії та нейтралітет України. Ці пропозиції викликали значну критику як в Україні, так і за кордоном, оскільки вони мали вигляд компромісу на користь Росії.
Критика санкцій та ескалації. Маск висловлював побоювання щодо ескалації конфлікту, критикував санкції проти Росії як такі, що можуть завдати шкоди світовій економіці, і закликав до припинення вогню.
Щодо підтримки позиції AfD стосовно відмови засуджувати напад Росії на Україну, не було чітких публічних заяв Маска, які б прямо підтверджували його підтримку саме цього аспекту політики AfD. Проте його заклики до мирних переговорів і його позиції щодо конфлікту можуть інтерпретуватися як критичні до односторонньої підтримки України, що теоретично може резонувати з відмовою AfD засудити агресію Росії.
Важливо зазначити, що Маск є досить суперечливою фігурою, і його заяви часто викликають різні інтерпретації. Його підтримка AfD стосується, зокрема, їхніх економічних ідей або підходу до міграції, але немає чітких доказів, що він підтримує всі аспекти їхньої зовнішньої політики, включно з відмовою засуджувати агресію Росії проти України.
Источник: mind.ua